Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них - ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай..... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно - дріботинне, гірчичне - у дерево.
Віття-руки - до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже - пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Прощай , мой друг , прощай . - Николай Зимин Люди! Не будте равнодушны друг к другу.Ведь,своим равнодушием вы причиняете другим больше зла ,чем если бы вы их ненавидели...Будте горячими,но не теплыми.К этому призывает нас Бог.
Что толку жить в пол-ласки , в пол-привета ,
И ненавидеть в пол - души , и в пол - любить
И удовольствие доставить всем при этом -
Заставить о себе заговорить .
Прощай , мой друг , прощай . На свете
Так много еще добрых , нежных душ ,
Что я готов поверить даже в счастье
Под нашей старою , дырявой крышей .
